10 тисяч книжкових примірників та більш ніж 500 користувачів - такі «статки» налічує завідувач публічно-шкільною бібліотекою села Забороль Марія Случук. Розмова видалась у нас довгою та змістовною. Жінка з неабияким запалом розповіла про робочі будні, виховання дітей та й життя загалом. За майже сорок років роботи у такому закладі бібліотекар встигла прищепити любов до книги багатьом випускникам школи та й не лише їм. До місцевої «криниці знань» приходить більшість жителів села. Звичайно найбільше тут учнів та вчителів. Проте, хто б сюди не завітав, без допомоги цієї бджілки- трудівниці не обійтись. «Тут навіть немає часу присісти, я вже не кажу про те, щоб особистими справами займатись», - резюмує Марія Сидорівна. Адже хто ж, як не вона, вивчатиме та інформуватиме відвідувачів про новинки літератури, публіцистики та періодики, та й переповідатиме останні новини не лише місцевого а й всеукраїнського масштабу.
Про обіди та повноцінні вихідні жінка забула вже давно, проте, каже, ні на йоту не жалкує про обрану колись, здавалося б зовсім випадково, професію, любов до якої висловлює ледь не у віршах: «Бібліотекар - садівник, шо ніжно пестить квіти, який дбайливо доглядає сад; чудовий сад, - це наша юнь і діти, сад, вирощений з бібліотекарських порад». Цими словами Марія Сидорівна підтверджує той факт, що бібліотекар - людина поважна, а сама професія така ж потрібна, як і вчитель чи лікар. Молода душею, енергійна жінка на все знаходить час. Енергію черпає від дітей, для яких працює в першу чергу. Саме тому в бібліотеці часто проводить різні ігри та вікторини для дітей, тематичні виставки і мистецькі вернісажі. Різноманітними заходами виховує Марія Случук у користувачів відчуття відповідальності за рідну природу, за екологію та наше здоров'я. Тут і тематичні полички, і виставки до свят. Остання, наприклад, створена разом з учнями Заборольської школи, присвячена Дню незалежності, і досі милує око відвідувачів. У самому приміщенні бібліотеки є й невеличкий дитячий куточок, та найбільше в очі кидаються книжкові новинки, котрими Марія Случук постійно цікавиться, та при можливості одразу купує, щоб дітям було що новенького та цікавого почитати. Адже, за її словами, нічого не виховає дитину так, як книга.
Про саме дитяче виховання знає жінка немало. Адже разом із чоловіком Анатолієм Григоровичем, учителем світової літератури, виростили двох дітей: дочку Людмилу та сина Руслана. Обоє вони медики, сьогодні мають уже свої сім'ї та виховують власних дітей. Про тонкощі сімейного життя роздумує з висоти прожитих літ, і так по-щирому додає: «Виховувати дитину мають у родинному колі, а це, повірте, нелегко. Я своїх дітей завжди вчила працювати, займатись самовихованням, невтомно працювати. Спочатку над собою, а вже потім на благо інших людей. Працюйте, працюйте і ще раз працюйте». Такий принцип Марії Случук.
Марія Сидорівна знаходить невичерпні сили для роботи, звичайно ж, у своїй улюбленій бібліотеці. А вільний від роботи час разом з чоловіком ділить між дітьми, онуками та... вирощуванням квітів. Це, розповідає, ще одне маленьке захоплення, яке дарує радість та заряджає енергією: «Ох, якби ж ви до мене в гості прийшли! В мене біля дому цілий палісадник. Люблю працювати, особ¬ливо з квітами. Це хоро¬ший відпочинок, думки погані відганяє, і якось радісно на душі стає». І додає, що це ледь не єдине заняття, яке дає терпіння та підживлює бажання працювати ще і ще.